Вокзал

Життя то є вокзал,

Де метушня панує

Та ще нервовий шал,

Який усіх дратує.

Снують туди-сюди,

Про щось кричать, говорять,

Щезають в нікуди

І гірко плачуть з горя.

Хтось спить собі в кутку,

Хтось ближнього грабує,

Хтось вірить кулаку,

Красою хтось торгує.

Життя то є вокзал,

Де кожен щось бажає,

Невдач здолавши шквал,

Найкращого чекає.

Та всі, які прийшли,

Вокзал життя покинуть,

Зробивши, що змогли,

У далину полинуть.

м. Київ, 01.12.03.

Візьміть участь в обговоренні

Все вірно, пане Георгію!

Чудова життєва філософія. Вокзал справді надихає до роздумів. Колись я працювала в одній фірмі в Северодонецьку, робота в якій була зв"язана з постійними відрядженнями. Тож часто приходилось дожидатися свого поїзда на вокзалах, навіть вночі. Під час таких нічних посиденьок я любила малювати сплячих людей. Таких чорно-білих графічних малюнків у мене набрався цілий блокнот)))). Та десь пропав з часом)) Тепер цікаво було б переглянути))
Вибачте за багатослівний спогад не в ту стєпь, як завжди)))

Спасибо пан Георгий! С вокзалом - согласен!! Житие наше.....)))))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ