24.08.2017 15:27
для всіх
274
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Вокзал

Життя то є вокзал, 

Де метушня панує

Та ще нервовий шал, 

Який усіх дратує.


Снують туди-сюди, 

Про щось кричать, говорять, 

Щезають в нікуди

І гірко плачуть з горя.


Хтось спить собі в кутку, 

Хтось ближнього грабує, 

Хтось вірить кулаку, 

Красою хтось торгує.


Життя то є вокзал, 

Де кожен щось бажає, 

Невдач здолавши шквал, 

Найкращого чекає.


Та всі, які прийшли, 

Вокзал життя покинуть, 

Зробивши, що змогли, 

У далину полинуть.



м. Київ, 01.12.03.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.08.2017 03:52  Борис Костинський => © 

Все вірно, пане Георгію!

 24.08.2017 16:50  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова життєва філософія. Вокзал справді надихає до роздумів. Колись я працювала в одній фірмі в Северодонецьку, робота в якій була зв"язана з постійними відрядженнями. Тож часто приходилось дожидатися свого поїзда на вокзалах, навіть вночі. Під час таких нічних посиденьок я любила малювати сплячих людей. Таких чорно-білих графічних малюнків у мене набрався цілий блокнот)))). Та десь пропав з часом)) Тепер цікаво було б переглянути))
Вибачте за багатослівний спогад не в ту стєпь, як завжди)))

 24.08.2017 15:51  Каллистрат => © 

Спасибо пан Георгий! С вокзалом - согласен!! Житие наше.....)))))