31.08.2017 12:35
для всіх
272
    
  3 | 3  
 © Георгій Грищенко

Весна

Поблакитнішало небо, 

Зеленішає земля, 

Кращої пори не треба

Для чарівностей тепла.


Забуваються морози

І колючий вітровій, 

Під весняні перші грози

Прокидаєшся до дій.


Чуєш скрізь пташиний щебіт, 

Як сади від бджіл гудуть, 

Бачиш як хмаринки в небі

Потихесеньку пливуть.


Так повітрям легко дихать, 

Що яснішають думки, 

На душі приємність тиха

Аж чманієш залюбки.


У весни якісь флюїди, 

Вони діють на усіх, 

Затихають самоїди

І лунає їхній сміх.


Як блакитнішає небо, 

Зеленішає земля –

Настигає всіх потреба

Відкриватись для тепла.


Оживає все довкола, 

Щоб кохати і цвісти, 

Проспівати своє соло

І в майбутнєє піти.



м. Київ, 16.12.03.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.09.2017 10:55  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний вірш. Цікаво, чому осінь самоїдам не подобається))