НЕВТІШНОЮ ПОРОЮ КРИЖАНОЮ…
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Невтішною порою крижаною,
Прикмет відчувши пересуди хитрі,
Моя зима зустрілася з весною
В байдужому пронизливому вітрі.
Світанок злегка стужею вщипнула,
Прихорошила сивим снігом скроні,
Весна ж з бруньок кленових лиш зітхнула
В крикливому пророцтв чорноворонні.
Весняний легіт згадуючи всує,
У сон впускаю світанкову стужу.
Зима! Зима! Зима… – в снігах пульсує,
Як рима до «нема», морозить душу.
Зудять календарі відбій відлизі:
Пора зими – зумій же примиритись!
А серце, мов зайча, стрибає в кризі,
Чуттям весни силкується зігрітись…
