Він так хотів жити
Присвята Івану Гутніку-Залужному
Загинув у зоні АТО під Амвросіївкою 10 серпня 2014 року
Твоїм він ровесником був, Україно!
Всього двадцять три хлопцю в серпні було…
І гадки не мав він, що підла вражина
Розтрощить і спалить донецьке село.
Кохану залишив… Сказав на прощання:
— Розіб’ємо ворога! Вір і чекай!
Та тільки не знав, що свинцем на світанні
Життя обірветься… й здригнеться ліс-гай…
І стогне від болю земля українська…
— Чекай мене, рідна, я все ж повернусь…
Забравши з собою любов материнську,
Він птахом у небі навік обернувсь...
23. 12. 2014 рік
Світлина з інтернету
От автора Ольга Булах
27.05.2015 12:15
Милая Софи! Ещё раз хочу поблагодарить Вас от
имени мамы моего племянника Ивана Гутника-
Залужного, погибшего в зоне АТО под Амвросиевкой
10 августа 2014 года. С Вашего позволения я
передала ей, Галине Залужной, стихотворение "ВІН ТАК
ХОТІВ ЖИТИ". В этом стихотворении - всё про
нашего Ваню. Сегодня Ваше произведение
напечатано возле его портрета дома и в
исполкоме нашего города. Его выучил наизусть
дед Вани, Иван Залужный - ветеран ВОВ,
полковник ВМС (ему в мае исполнилось 97 лет).
Он, потерявший единственного внука, читал Ваше
стихотворение Президенту Украины и в Верховной Раде на
празднике Победы. Гибель внука сподвигнула его
на акт примирения с ветеранами ВОВ другой
армии - повстанческой. И им он читал в прямом
эфире Ваш стих. Ещё наш дедушка читал и мой стих про Украину. Мне было очень приятно, как, думаю, и Вам тоже будет приятно узнать о своём стихе.
Мама Вани решила Ваше стихотворение вписать на памятной стеле у его могилы. Спасибо и низкий поклон
Вам за Вашу гражданскую позицию и творчество!
Примітка. Софі — мій псевдонім
Смт Шевченкове, 23. 12. 2014 рік
