Крадіжка життя
Я досі на старті, але так втомилась від зради...
Не знаю, чиєї: чи долі, чи інших людей.
Я певна, що звикла не чути чужої розради,
Але як здушити всі сльози - не маю ідей.
Нас з першого подиху час готував до поразки,
Були ж ми сліпі, що і в серці нема каяття.
Мені ж не сказали - оренда справжньої маски -
Це чиста крадіжка живого чужого життя.
Та їм не зашкодить, що в мене несправжнє обличчя,
Сама ж готувала собі свій задушливий дім.
Я тільки збагнула - мені оцей образ не личить,
Так само як сонцю не личить з`являтись під грім.
Я досі на старті, але вже втомилась від бігу...
Від вічного бігу, де завжди я падала ниць.
А зараз, в пустелі безмежного білого снігу,
У мене - лиш шафа чужих переміряних лиць.