02.06.2009 00:00
-
688
    
  - | -  
 © Іванка Веснянка

Сльоза

Коли йде дощ...

Злива…І краплі б’ють по шибках, 

А небо розізлилось не на жарт! 

Вона заплуталась, вона любила 

Та не хотіла мати жодних втрат. 


Тепер, на понівечені дерева, 

Крізь скло свій погляд провела. 

А потім подивилась в небо,  

Воно нагадувало її емоцій стан. 


Гриміти стало і зелене листя 

Додолу падало, неначе неживе. 

Вона хотіла просто злитись,  

Але, як завжди, злість кудись втече…. 


Грім відступив і дощ вже не лютує 

Та почуття в душі все ж розбудив… 

Краплина на вікні їхні серця малює 

І як її він легко в далеч відпустив… 


Скотилась крапля і з її повіки, 

І друга вже за нею потекла. 

Пустеля поселилась в ній навіки, 

А теплота далеко десь втекла. 


Сльоза – росиця із кришталю чиста, 

Завжди рятує й проганяє біль. 

Та лиш на мить зі сліз намисто 

Тобі допомагає жить… 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!