Сльоза
Злива…І краплі б’ють по шибках,
А небо розізлилось не на жарт!
Вона заплуталась, вона любила
Та не хотіла мати жодних втрат.
Тепер, на понівечені дерева,
Крізь скло свій погляд провела.
А потім подивилась в небо,
Воно нагадувало її емоцій стан.
Гриміти стало і зелене листя
Додолу падало, неначе неживе.
Вона хотіла просто злитись,
Але, як завжди, злість кудись втече….
Грім відступив і дощ вже не лютує
Та почуття в душі все ж розбудив…
Краплина на вікні їхні серця малює
І як її він легко в далеч відпустив…
Скотилась крапля і з її повіки,
І друга вже за нею потекла.
Пустеля поселилась в ній навіки,
А теплота далеко десь втекла.
Сльоза – росиця із кришталю чиста,
Завжди рятує й проганяє біль.
Та лиш на мить зі сліз намисто
Тобі допомагає жить…