Світлана Холодна Небо
У небо…Небо,
далі…
Безкраю, жадану блакить,
Лине душа до сонця…
п’янить.
Простору…Простору хочу,
Щоб без кордонів і пут.
Безмежжя прадавнього неба
Її маршрут.
В Вись неозору.
Спрага...
/Дихати в повні груди/,
У тому омріянім небі
Хочеться бути…бути!
В вись,
У безмежжя бездонне,
Де сонцем життя розлито
Так щедро…
Ним справді вволю
Можна напитись...
… Ну а вже потім, на землю
де знову у буднях без сліду…
Але отак політаєш,
Й знаходяться сили жити…
23.09.2017 18:46 Каранда Галина => © |
Світланко! З днем народження і з днем Полтави!) зранку з технічних причин привітати не вийшло, то вітаю тепер. Здоров`я та щастя! |
 22.09.2017 14:35 Галина Мирна => © |
 "щоб без кордонів і пут"... Поезія в десятку. Дякую за світло, яке ви закинули в світ |
21.09.2017 09:51 Ганна Коназюк => © |
 Гарно написано, Світлано! |
21.09.2017 08:37 Тетяна Белімова => © |
Настане час, коли небо і земля зустрінуться, і всі мрії здійсняться))) От побачиш)))))
|
21.09.2017 07:50 Каранда Галина => © |
 сили жити... іноді їх так важко знаходити... |
