...вітру осіннього спів...
душевно граєш...грай, саксофонисте,
цю пізню осінь, сутінки сумні.
моє життя летить пожовклим листям
і за вікном в дощах минають дні.
ввійду туди у зморені, в тумани,
в порив рвучкий осінньої журби.
здіймає вітер золото оманне
і хмари в небі мов червоний пил.
так дивно граєш!..грай, музико вправний,
мій біль душі...тривож печаль, молю!
я у коханні спогади розбавив...
з того й мої чуття всі у хмелю.
її там погляд мов любові заспів,
яка для неї наче звична гра...
зіграй, прошу! журбу мою на саксі,
музика гарний, оповідь зіграй.
ту оповідь візьму собі на згадку
і увійду у свій холодний дім.
...а у саду...- там вітер ліру ладить
на спів осінній, тихий в самоті,
гойдає ніч в спаданні сну і листя
і вже останню рве в зорю струну...
та за вікном наспівував так блізько
мелодію бурхливу і сумну...
