Не забуває...
Чорнобиля прозорі кігті
Торкнулися усіх усюд,
У тих вчепилися смертельно,
Хто прибирав за гадом бруд.
Закинуто на дно пащеки
Прекрасних безліч юнаків,
Так матері в дні небезпеки
Найкращих втратили синів.
В чумні часи не повернувся
З роботи юний чоловік,
І до людей вже не звернувся,
Він просто згинув, як навік.
А за чекання кілька років
Для матері привезли сина,
Впізнали ледве по сорочці,
Що в подарунок вона шила.
Знайшли в стіні попід цементом...
Замурували! Хто й за що?
Багато знав юнак до смерті,
Певно, згубило це його.
Безглузду суть страшної втрати
Досі ніхто з живих не знає,
Як справжнім довелось вмирати-
Про те ніхто не забуває!..
