Тетяна Чорновіл Холодно...
За туманів фіранками
Стигнуть сонячні дні.
Ох, як холодно ранками
В мить невтішну мені.
Осінь нудить прогнозами,
Та думкам невтямки,
Що не криги сум росами,
А душі дрижаки.
Крізь колочений колотом
Хмарний вир в вишині.
Угорнусь теплим золотом
І зіщулюсь у сні.
В листя сходить ударами
Серця впертий набат,
Заворожує чарами
Шелесткий листопад.
29.10.2013 22:28 Антоніна Грицаюк |
 Гарно, дуже сподобалось, але ранки на даний час дуже теплі! Так, як я іду на роботу в о 5 ранку, я вам можу сказати це з впевненістю! |
29.10.2013 12:50 Зав`ялова Валентина => © |
 Класно! |
28.10.2013 23:20 Оля Стасюк |
 "набат серця" - так трагічно... не знаю, як Ви задумували, але, по-моєму, друга строфа - найкраща. Просто супер! |
28.10.2013 23:17 Оля Стасюк |
"За туманів фіранками" - щось тут не те... може, поясните? |
28.10.2013 18:14 Каранда Галина => © |
 да, душі дрижаки - то таки холодно... згодна. |
28.10.2013 15:44 Тадм |
 гармонійний віршик :) |
28.10.2013 13:49 Олена Вишневська |
 такий мені зовсім не холодний, а дуже навіть приємний теплий видався Ваш вірш! І листопад такий просто зачаровує ))) |
28.10.2013 13:09 Тетяна Белімова => © |
 Я ще не читала, але котик такий суперський!!! |
28.10.2013 11:13 Світлана Рачинська => © |
 І справді, швидко похолодіє... Третій - найближчий! Чудово за вірш! |