Зимою місто...
у кригу вмерзле мсто,
де сяяння зірок
і розсвітів цвітіння
відсутні за вдсутністю небес -
є лише купол непрозорий,
білястобілий лід,
що пригорбком у Всесвіт.
під куполом отим
мурахолюди в холод
замлілі і укляклі,
ледь живі -
лиш човганням означені у русі
захованим у сніг
брудним
смердючим містом...,
...і там вчорашній день
господарем сьогодні,
в якому майбуття
із днем позавчорашнім
подібне в кожну мить.
і битими шляхи
в глухих кутах мов змії
у безлічі сплетінь
в безвихідь.
і безликі
заблукані людці
у запалу,
завзятті,
в торканні до кутів,
в мороз,
крізь заметілі,
в шуканнях таловин
і тріщин в брилі льоду,
і диханнями в них
із видихом отрути... -
в безглуздий рух крізь сніг
немов у темні чари
в зимовій сивині
повернуті назад,
у сьогодення,
яке вчорашній день.
й примарне майбуття
з позавчорашнім схоже
із днем несхитних криг
у місті люду в льоді...
