Бувальщина
Страшна бувальщина у давнину була,
Думки жахала й вразила вона.
Це сталося в минулі п`ятдесяті,
Були при владі ті безбожники закляті.
Поваги до святинь вони не мали,
Гріхи здійсняли й інших заставляли.
Історію з життя я хочу розказати,
Її повчальну кожен має знати.
На Білогорі серед поля
Росли дубочки і тополя,
Могила й хрест сумно стояли -
Святим те місце називали.
Молились там і рушничком вкривали,
Гріб пам`ятали і не забували.
На збори активістів всіх зібрали,
І на партійно-комсомольських рішення прийняли.
Щоб одинокії могили і каплички зруйнувати,
Хрести всі вивезти на цвинтар й поскидати.
І все це уночі, як злодії, мали зробити,
Щоб не змогли їх зупинити й святині захистити.
Івану-трактористу теж завдання дали,
Зорати ту могилу в полі, щоб не заважала.
І комсомолець гріб зрівняв і розорив,
Батьків й родину тяжко засмутив.
Як людський говір про подію сповістив,
То тато із журби, у розпачі заголосив:
"І що ти, сину, наробив?
Ти гріб розрушив й рід зганьбив.
Навіщо місце те ківав*,
І ту могилу розорав?
Ти гріх великий будеш мати,
Й перед Господнім судом стати."
Та довго часу не пройшло,
І покарання враз прийшло.
Вмить кара Божа надійшла,
Івана-хлопця теж знайшла.
Він тридцять років ще не мав,
Як ніженьки параліч взяв.
А ні ходити, а ні встати,
І десять літ прийшлось лежати.
Так довго мучився й страждав,
Прощення в Господа благав.
Та згодом вмер у тяжких муках,
Гріхи свої так й не спокутав.
Також й всі ті, що руйнували,
То вішалися, то конали і роки свої вкоротали.
Бо за гріхи Бог покарав,
Всіх тих, хто нищив й розрушав.
Люди зі страхом вповідали**,
Що ті безбожники вчиняли.
І як святеє оскверняли,
Страшні події пам`ятали.
За вандалізм нема прощення,
Та дав Господь благословення.
Каплички вмить відбудували,
Хрести на місце всі поклали.
І до тепер святині зберігають,
А у молитвах Господа благають:
Аби безбожну владу не вернути,
Події давні з страшним сном забути.
*ківав - чіпав
**вповідали - розказували
с.Нижні Станівці, Буковина, 29.10.2017
