Людям...

з рубрики / циклу «ми»

Пробачте люди, що не такий як ви

що не сповідую застояні канони,

що без проблем виношу передзвони

осуди і невірної хули.

Пробачте, що насмілююсь на те,

щоб жити не ховаючись під гримом

і йду життям самотнім пілігримом

й ненавиджу плебейства вар`єте.

На жаль, оскал за усмішку сприйняли

коли в душі моїй хуга мете,

а на обличчі лиш весна цвіте,

ви квіти напів змерзлі обривали.

Даруйте, що на лики із ікон

не зовні, ані внутрішньо не схожий

можливо я звичайний перехожий,

та мій вам незнайомий лексикон.

В житті ми всі відомо лише гості

хтось лиш бере, а хто уміє дати

хтось стане тлом, а хтось полише дати

вкарбовані у мармуру хрести.