Осінні тумани імлисті
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Тамуючи шерехи в листі,
Скрадається котиком сон.
Ще мить – і видіння зайдеться
Знемогою трепету серця
Чи пульсу пітьми в унісон.
Як місяць у мли мерехтінні
Розсипле посріблені тіні
Між зір озолочений рій,
На тлі спаленілого клена
Наповниться ніч тороплена
Леткою нестримністю мрій.
І вже не збагнути думками
Той сон, що замріє з листками
Крізь місяця срібну жагу.
А клен у пітьмі – ні шелесне,
Аж поки край ночі не скресне
В омріяну мить дорогу…
