А що з того?!

з рубрики / циклу «Все і всі»

А що з того що в мене є небо,

І що дощ по за вікнами казиться?!

Якщо ти, як і вчора про нЕго

Не говориш! Воно ж не образиться...

Ти про нього не думаєш зовсім,

В серце і душу собі не пускаєш.

Ти придумала, що так є легко

Вигляд мати, наче і не кохаєш.

Ти від нього закрилась брамою,

І своє серце закрила у шори.

А воно лине телеграмою,

Що прочитана дощами з учора.

Ти жартуєш з сумними очима,

Вигляд робиш, що все в тебе так гарно.

Ангел сумно говорить, - а дивно,

На кохання плювать так вульгарно.

Та здійнявши у гору крила, і

полинув до душ закоханих інших.

Залишайся сама, - ти ж хотіла,

Щоб для інших писалися вірші...