Не пояснюй - Іван Байдак
Будь ласка, не пояснюй,
не вправляйся в красномовності, не губися в монологах,
мені це знайомо.
Крізь усі загублені календарні цикли,
заплутані кодові шифри та відверті жестикуляційні мелодики,
залиш собі бодай часткову недоторканість,
зупинимося на розумінні недомовленостей.
Давай на чистоту:
я агностик релігії, політики і соціального поділу,
структура, яка більше не передбачає спогадів минулого,
не вживає абстрактних категорій, уникає відповідальності.
Залиш ці дебати з собою,
відхилені припущення і сумніви,
життя – лише спостереження чи астральна проекція,
бажана деперсоналізація драм,
варіативна летаргія.
Не змінюються лише відбитки пальців та група крові,
все інше підвладне змінам та коригуванням,
паузи, присвячені даному аналізу,
необов’язкові зобов’язання та штучно введені у своє життя люди: з відчаю, смутку чи випадку.
Давай покінчимо з цим,
я виписую з себе останні краплі,
як рекомендоване самовідновлення,
хоча потреба писати не є ознакою здорової людини.
У цьому світі вже було сказано все.
Але багато про що варто було б змовчати.
(c) Ivan Baidak
Please don`t explain.
Don`t go around in eloquency, don`t lose yourself in monologues,
I know it.
Through all the lost calendar cycles,
entangled codes and open gesture melodies,
leave at least a digital integrity,
let`s agree to disagree.
Let`s make it clear:
I am an agnosticist of religion, politics and social strata.
The structure which doesn`t imply the memories of the past,
doesn`t use abstract categories, avoids responsibility.
Leave the debates with yourself,
the versions you decline and doubts,
life is only an observation or an astral projection,
a desired depersonalisation of dramas,
a variable lethargy.
Only a blood type and fingerprints don`t change,
all the other things are subject to change and corrections,
pauses, devoted to this analysis.
Something you owe and people who are made part of your life: out of despair, sadness or by chance.
Let`s finish with that.
I give myself a last dose of drops,
as a recommended self-renewal,
although the urge for writing is not a sign of well-being.
Everything was said in this world.
But there was a lot worth being silent about.
(c) Ivan Baidak translated by Maryna Tchianova