А пам`ятається...
А пам`ятається світ, що скляною дзиґою
На каруселях поні гойдав і... сніг...
Я там стою: в хузі маленька дихаю,
А за вітриною калейдоскоп із книг.
Лемент і сміх, закомірком пашіє полум`я,
З шалика крильця, - біле таке гусеня...)
Зовсім маленька, над мене ж велика любов моя,
На її велич рівнялася кожного дня!
Вірила в диво, щоразу ставала на пальчики,
Ось, ми зрівнялися в зрості й відчуттях...
Знову вітрина, вертеп, блакитні баранчики
На глазуровано-пудрених сторінках.
Вже у моїй долоні долоня крихітна,
Швидко зростає, як тут не вір в дива?
Скільки ж багато у цьому дитячому диханні...
Вкотре у ньому вчую я дух Різдва...)
