Таємниці лісу
Подощово ліс розкраплено,
між дерев ярами - припарки.
А у клена на руках вино -
кольорові жовтня вигадки...
Скрип, розмови нерозбірливо,
тягарем років приглушені.
В спину дивляться докірливо
душі, гіллям розгалужені.
Вирва раною потворною
кровоточить серце осені.
У шаленстві рукотворному
відпалали ранки росяні.
Вкрите дно іржі солоністю,
час збіга рудими цівками,
незакінченою повістю
з обгорілими сторінками.
" Со святими..."- понад зрубами,
" Упокій... "- ще тліє сумом спів...
Скорострілами обрубано
цвіт нескореної юності.
Як сухотний кашель вогкістю,
підземеллями жертовності
зрада б`є невідворотністю
в скроню націосвідомості.
Невідмолені, непрощені
душі вічною спокутою,
калиновістю пророщені,
від минулих зим розкутою.
Під корою злого домислу
чистота ідей похована.
Переважило коромисло
вже останніми патронами.
" Ще не вмерла..."- обірвалося,
лісом - грім при небі чистому...
І луною обізвалося,
подолавши роки-відстані!
США, 17.09.2010 р. 14.00
