02.03.2018 10:45
for all
325 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Славомир

Ноктюрн

Ноктюрн

Долоня вітру, пестячи грайливо,  

завісу білопінну роздуває,  

щоб небо безголосе, чорнолике

в кімнату поміж рам могло вливатись

і пити звуки, як вино червоне,  

які розбризкує фортепіано.



У такт на форте полум`я лякливо

здригається і ноти оживають.

У дзеркалі відкинутої кришки

метеликами пальці блідосвітлі

легкосповільнено перелітають

між чорними і білими квітками.



З польотом їх у лад слухняні струни

то муркотіли ласкавим коханцем,  

то буревієм билися об берег,  

то непоспішно щось оповідали.

Зненацька безтурботний вітер

здмухнув листок і полум`я погасло.



Запала тиша. Лиш у рамі старовинній

щось шепотів сердито композитор...



США, 12.23.2014 р 14.00

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.03.2018 23:26  Світлана Рачинська => © 

Мені дуже сподобалось! 

 02.03.2018 16:54  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую, Тетяно! 

 02.03.2018 16:44  © ... 

Дякую, значить не так зрозумів правила. 

 02.03.2018 10:49  Тетяна Белімова => © 

Складна форма - на межі поезії і музики. Чудово!