Ноктюрн
Долоня вітру, пестячи грайливо,
завісу білопінну роздуває,
щоб небо безголосе, чорнолике
в кімнату поміж рам могло вливатись
і пити звуки, як вино червоне,
які розбризкує фортепіано.
У такт на форте полум`я лякливо
здригається і ноти оживають.
У дзеркалі відкинутої кришки
метеликами пальці блідосвітлі
легкосповільнено перелітають
між чорними і білими квітками.
З польотом їх у лад слухняні струни
то муркотіли ласкавим коханцем,
то буревієм билися об берег,
то непоспішно щось оповідали.
Зненацька безтурботний вітер
здмухнув листок і полум`я погасло.
Запала тиша. Лиш у рамі старовинній
щось шепотів сердито композитор...
США, 12.23.2014 р 14.00
