04.03.2018 16:10
для всіх
242
    
  4 | 4  
 © Ем Скитаній

Всесвіт весни...

зі сходу сходило сонце, 

в оранжевих мріях леліло.

хмари у небі сонні

в променях сяяли

біло.

в пташиному співі

квіти, 

красіються що на вітах, 

з зорею вітались привітно, 

хитались під лагідним

вітром.

і сонце було настанням

весни від життя і долі

у морі радінь світання, 

веселок

по

видноколу.

і тануло все

у коханні, 

укутане легко в тумани, 

в серпанок прозорий чекання

дива і чар

омани.

...увійдеш

у спозаранок

стежиною днин оновлень -

і спогади про кохання

весною зринуть

ізнову.

уздрієш у перших

росах

очі її веселі, 

з зірками що в суголоссі

в барвистий

весни

усесвіт...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.03.2018 11:27  Тетяна Чорновіл => © 

Неймовірно ніжна і затишна поезія!

 05.03.2018 15:39  Світлана Рачинська => © 

Дуже красиво) у Вас завжди багата образами лірика! Чарівно!

 05.03.2018 11:05  Тетяна Белімова => © 

Як же гарно Ви описали прихід весни)))) І де оце кружляння слів народжується? У яких куточках серця? Вам воно підвладне)))))))

 05.03.2018 03:11  Панін Олександр Миколайович... => © 

Сповнене весняним теплом.

 05.03.2018 02:18  Серго Сокольник => © 

Оригінально) Крайнє слово підкорегуйте, Еме)