Вовчі звичаї
Живеш серед вовків - то вий по-вовчому,
я чую цю пораду і промовчую...
Бо між вовками мало вити голосно,
ще ікла шкірити і груди - колесом.
І слід у слід за тим, хто йде попереду,
по лезу долі, як по краю берега.
Не повернути на бігу, не схибити.
На полотні морозу зорі вибито.
Здригаються у такт із хриплим подихом
довкола рогу місяця-молодика.
Тут не простять ні слабкост, ні кволості,
закон не пробачає випадковості.
Пружна хода по сліду зашкарубливім,
цей запах крові - заповняє груди він.
Чманіє зграя від невідворотності
тріумфу, бо не має порятунку ціль.
Солодкий дух беззахисного відчаю!
...І кроки жертви по життю полічені.
США, 07.15.2014 р
