М`яч
з рубрики / циклу «Все і всі»
Нестерпні потуги старого, як світ м`яча,
підстрибнути вище ніж віти того клена.
Стрибок за стрибком силу він втрачав
Невдовзі здувся, - нарешті душа окремо.
В потоках вітру знеслася вона до верхів.
Вгорі поєдналася з сотнями інших душ.
А серед листя нерухомо тлів,
М`яч бездушний, як розчавлений кошик груш.
Не було нікому діла до пустого м`яча,
Лише чіплявся погратися пес кудлатий.
Він не відав, як це душу втрачать,
Він бажав лише весело гратись та грати.
Хватав зубами м`яча за бік й щосили кидав.
М`яч уперто на землю знову вкладався.
Пес навіть сердився і вже гарчав
М`яч бездушно-кволий однак не підкорявся.
Він хотів лиш спокійно лежати собі в тиші,
Вбирати у шкіру вологу зелених трав.
За життя хто лишивсь своєї душі
Над землею ніколи більше не літав...
