01.04.2018 15:58
для всіх
220
    
  5 | 5  
 © Ем Скитаній

Ретро...

Ретро...

ми пили вино

з кришталевих струнких бокалів.

між нами кохання

сходило сходженням сонця з білорожевих хмарин, 

розноцвітом весни у степу, у гаях

і на березі річки, яка

дзвінким джерельцем від озера лісу -

там легіт у листі хитаннями віт

привітний у день сьогодення нового.

кохання було граалем латаття квітучого пишно

у світ сновидінь і уявлень, 

і явлень краси наяву.

перед очі, 

навпроти

жаданне і карооке, 

з усмішкою в погляді млості і усолод

між нами кохання... -

прірва століть!

і загадка сфінкса!..

а там у самотності

Той Що Дивиться В Небо

камінний від згарища знову стає

полум"ям лави вулкану...

і велетенеь птах 

злітає від Наски пустелі у Всесвіт, 

мітичний, шукає Вітчизну серед світів... -

безмежність йому у супровід вічного пошуку.

блискавками небеса розірвані в зорі -

у сполохах рваного неба

метелик чарівний і чарівний

зрушує крізь хаотичні пориви вітрів, 

барвистою квіткою 

легко спадає коханню на голе плече, 

оголене хвилями моря у штормі

з громами прибою.

торкнутись плеча обережно не смію -

колами вод розійдеться в часі

мить сьогодення, 

в мареві втоне,  

розстане видіннями образів дійсність...

...ми пили вино

з кришталевих крихких бокалів.

розмовляли про суєтне і не суттєве

пусте, 

про ніщо.

- ...я кохаю тебе... - несподівано мовив.

- ...і я тебе теж... - болем солодким

припали до серця слова, 

скріплені довгим цілунком кохання.


P.S.

- ...Боже!

як давно це було...

старію...бачеться тільки найгірше в бутті -

найкраще, найліпше спогадом лише... -

в задумі дивлюся крізь грати у небо, 

з якого сіється дощ в окуповане місто людей, 

одягнених в чорне, які

під маскою сміху приховують

розчарування і злість

у чеканні

на краще.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.04.2018 10:26  Тетяна Чорновіл => © 

Чарівний вірш! А дійсність у кінці як з відра холодною водою! (( Та все ж чекаємо на краще! І те краще таки настане!!! Будемо вірити і надіятись!

 02.04.2018 08:39  Тетяна Белімова => © 

Уже вдруге сьогодні читаю про грааль кохання. Весною цей образ місткий, вбирає в себе невисловлену (і не висловлювану) суть почуттів.
"PS" вразив... Це ніби з неба враз упасти на землю.