Вишневий ноктюрн
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
З-за хмар, де небо сонця сном зайшлося,
Багрянцями вгорнувши стихлі тіні,
Пантрує нічка зваби пелюсткові
Вишневого духмяного розквіту.
Ступаю в тиші дивне суголосся,
Щоб у манливих тіней мерехтінні,
Пізнати на квітучому алькові
Всевишню суть ясного дивосвіту.
Одчайний вітер білі віти вишні
Хитнув і стих збентежено, допоки
За хвилею квітучої знемоги
Чекання мить у досвітки злітає.
В тумани сходять сутінки затишні.
Лиш вітер пелюстки торкає трохи
Та десь у ніч твої все ближчі кроки
Відлунням тиші серце калатає.
