Друг
Дорога. Собака. Навкруг стоять люди:
— Біг через дорогу… Розчавлені груди…
Протиснувсь крізь гурт юнак з поглядом ясним:
— Нарешті, знайшов… Він схиливсь над нещасним,
Підняв, пригорнув, мов, дитинку маленьку:
— Дай, друже, мені свою лапку сіреньку…
А сльози гіркі набігають на очі…
Він знав – його друг не дотягне до ночі…
— Терпи, оброблю я усі твої рани,
А завтра з тобою ми підемо рано
Туди, де стрибав ти і радісно бігав!
Та тільки Пірат його… більше… не дихав…
***
Невимовний біль… Жах застиг у очах…
Юнак друга мертвого ніс на руках…
Історія написання цього вірша: я бачила все це на власні очі. ***Хлопець (ЛГ вірша), отримував у школі постійно "незадовільно" за поведінку. І я подумала про те, як помилився класний керівник, не розгледівши, що у цієї дитини велике, добре серце.
16. 04. 2002 рік
Світлина з інтернету
У вірші описана реальна історія
Смт Шевченкове, 16.04.2002 рік
