Там, де серце лунке завмирає
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Збурив вітер у келиху ночі
Полум’яне заходу вино.
Пий до дна. Хоч у тьми потолоччі
Сподіватися марно на дно.
Чуєш? Трепетна ніч потічками,
Затуманює роси в зело,
Лиш легенькі хмаринки вершками
Жарко мріють за обрію тло.
І не знати, то небо безкрає
Чи п’янкої знемоги мана,
Тане солодко мить льодяна…
