Передчуття пахощів конвалій
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Конвалій запашних передчуттями
Тривожать сплески мрій, весною вповні,
А снів відлуння – ніжні до нестями,
Немов тендітні пестощі любовні
В несмілих перших променях світання.
Чому? Чому так серце завмирає
Холодної негоди дощової?
Хіба тому, що неба тло безкрає
Застигло у квітучому розвої,
Яким ятриться ночі мить остання…
Так необачно в небі мліють зорі
Передчуттями пахощів конвалій,
Ген місяць у тумани півпрозорі
Вгортає їх у зверхності зухвалій,
Щоб тишу не стривожили луною.
Не думай, що пора занадто рання,
Й конвалій цвіту в холод не буває.
Заквітчана в дзвіночків зірне вбрання,
Моя весна твій берег снів зриває
І хвилею стікає запашною.
