Рубльов
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. 1940-1956»
«Рублев»,
«1940-1956. Стихотворения, не вошедшие в Колымские тетради»
Найкращим знаний здавна
Російський богомаз,
Що з пензля цілив славно
«Не в бровь, а прямо в глаз».
Сільських знайомих модниць
Возніс на небеса,
Вдягнув під богородиць –
Ікони написав.
Вістимо – він язичник
Без всяких викрутас,
З простого люду виник
Його іконостас.
Та клобуки і митри
Знайомих мужиків
З такої йшли палітри
Й поезії рядків,
Що найстрогіший схимник,
Святий ще при житті,
Радів, як іменинник
Дарунку красоті.
І Бог їх не осудить
Хоча б тільки тому,
Що їх не судять люди,
Послужливі йому.
Петро узрить Андрія
Під ангельським вінцем,
Хрестившись, присмиріє
І ниць впаде лицем.
В картинній галереї
Не храм, та все одно
У схожі емпіреї
Возносить полотно.
І заніміли люди
Здогадкою про те,
Що на картину чудо
З небес зійшло святе.
Його явила зразу,
Довершено легка,
Простого богомаза
Піднесена рука
_
Когда-то самый лучший
Российский богомаз,
Что попадать научен
Не в бровь, а прямо в глаз,
Знакомых сельских модниц,
Ведя на небеса,
Одел под богородиц –
Иконы написал.
Конечно, он язычник
Без всяких выкрутас,
И явно неприличен
Его иконостас.
Но клобуки и митры
Знакомых мужиков
Сошли с такой палитры,
Исполненной стихов,
Что самый строгий схимник,
Прижизненный святой,
Смущен, как именинник,
Подарка красотой.
И Бог их не осудит
Хотя бы потому,
Что их не судят люди,
Любезные ему.
И Петр, узнав Андрея
Под ангельским венцом,
Закрестится скорее
И ниц падет лицом.
В картинной галерее,
Где вовсе не собор,
О тех же эмпиреях
Заходит разговор.
Стоят немея люди
И думают одно:
Заоблачное чудо
На землю сведено.
Все нам покажет сразу,
Загадочно легка,
Невежды богомаза
Наивная рука.