Побачення
За кожний подих і кожний крок
Я дякую… Земний урок,
Душі дарований, приймаю…
О як люблю тебе, мій краю!
О земле рідна, ти – вдовиця…
І чарівна моя зигзиця –
Дочка князівська – тут літає,
Її душа, що не вмирає.
І досі кличе свого пана:
«Вернися, ладо…Птахом стану,
Аби тебе порятувати! –
Удвох ми будем раювати».
Тисячоліттями благає:
"Нащадкам дай земного раю!"
…А ми живем, мов ув імлі –
Такі буденні та малі...
Клопочемось про все на світі...
Себе забули... Наче діти
Блукаємо у темнім лісі,
Шикують скрізь нахабні біси...
На цій омріяній землі
Чужі шикують королі!
