Побачення
Ти сьогодні йдеш на побачення,
З оберемком рожевих тюльпанів.
Осягнув вже життєве призначення
Йдеш полями ранкових туманів.
Йдеш болотом крізь дебрі і зарослі,
І кому оті квіти, хто знає?
Вже і сам не далекий до старості,
Хто ж на тебе людино чекає?
Над землею повиснув світанок
А під серцем тулилось смеркання,
В цей тендітний і ніжний ранок
На могилу приніс зізнання.
І не жаль ні взуття, ні одягу,
Жаль, що саме таке побачення.
Застеливши ту землю тюльпанами
Попросив у мами пробачення.
На колінах цілуєш спогади,
У очах чорно-біле дитинство
Жінку долею мучили здогади,
А призначення їй – материнство.
І так швидко вона минулася
Так минається кожна людина
Просто дивно самому Богові,
Скільки в мами любові до сина.
Ти сьогодні прийшов на побачення
З оберемком рожевих тюльпанів.
Як хотілось би маму побачити,
Серед білих, ранкових туманів.
с. Серединки Тернопільська обл., 16.11.2013р.
