Будень літа - 2
1. з шелесту клена.
була то мить.
була хмарина
легка і біла мов перлина.
і з неї ти зійшла неспішно.
в саду зривала стиглі вишні -
солодкокислі ягідки
самі спадали до руки.
і ти усміхнена, хороша
складала їх у білий кошик.
затим із шелестом розкрила
свої прозоросрібні крила
і плавним злетом перед мене
гойдалась в листі зелен клена,
червоні їла ягідки.
і шепотіла
- так роки
зникають в темряві навічно.
як кісточки ці з ягід.
звично
ми їх кидаємо в нікуди
і не жалкуємо, забудем.
лиш пригадаєм соковиті
смачні яскраві дивні миті...
...лише згадаєм це одне.
ізнов поринемо в сумне,
у повсякденність,
колотнечу,
коли аж прагнеться до втечі
з цієї суєтності світу...
але поглянь!
чудове ж літо!!!.. -
отак гойдалася гостиня
на тонких нитях павутинних.
а потім хмаркою пірнула
у небо синє...і чкурнула
мов риба чорнозолота.
ковтнула сонце.
гуркотав
короткочасний дощик літа.
немов обійми цьому світу
від того,
звідки ти зійшла
яскрава, гарна і
мала.
вітав тебе привітний вітер
веселим шерехом у вітах,
густим зеленим листям клена
біля вікна,
навпроти мене...
2. гроза.
...дощ.
гроза.
і б"ють безладно
краплі хвилями по саду.
барабанять в підвіконня,
коли вітер в скло віконне
розливає зливу літа.
і розхитує бурхливо
вітер саду говірливий
пишні крони тонких віт.
і у спогади занурив
душу стомлену мою!
зазираю у минуле,
в громі й в блискавках оновлень
у грозі з грозою в змові
між руїнами стою...
