Будень літа
...зі сходу сходами сходить
неспішно спекотне літо.
жовтогарячі води,
світання у райдугу квітів
зливає у пісню пташину.
від обрію в обрій луни
у дзвоновеселковій днині.
там чутні озови, руни
забутої долі в долині,
що прагне у волі вершини -
яскравим манливим снігом
біліє що холодом біло,
млосно, подихом ніжним
видихує в спеку довкілля,
у долю яка вже колишня.
легкий вітерець серед листя,
блукає у травах низинних.
і в недосяжній висі
метеликом спурхне хмаринним -
залишиться спогадом лише.
і днина сховається в захід,
за спину серпанкову мрії.
небо дірявим дахом
у ночі в зірках зоріє...
