10.07.2018 18:14
18+
300
    
  3 | 3  
 © Андрій Гагін

Колізей

Колізей. Боротьба йде кривава на смерть, за життя.

(Виникало, з’явилося щось несподіване, дике, 

божевільне, нестримне в своїй неприхованій суті).

Ніби вир, що нагрянув, кружляє, рве сенс на шмаття.

Голоси стали галасом в суміші хижого рику, 

мов звірині клітки одночасно вдалось відімкнути.

 

Протиріччями сповнено все до малої шпарини –

Гладіатори вже на арені, їх радо стрічають.

Перемозі, поразці радіють, ликують щоразу, 

як відтягують тіло… убитої ними тварини.

Ошалілу на по́дій* зібрали неначе тут зграю, 

та ніхто привілеїв із них, не змінив на кірасу.


Поневільні герої, омана, навколо не справжність, 

аукто́ри** напевно вже заздрили вільним плебеям, 

що ця дійсність створила безтямну життєву причину -

Утрачати життя, цим у будні принести контрасти.

Не відважність, сміливість, не слава тут ціль, не трофеї -

Зберегтися, вціліти, щоб зараз цю мить не загинуть…


Як давно це було. Може навіть у іншому світі…

Чи відтоді сто раз на папері роки карбували, 

Гладіаторів знову знаходять заможні лані́сти***, 

щоб невиразні грані тих днів все ж були розмаїті.

Розчинилося все, що із тисячі долей зіткали, 

і мандрують у всесвіт примари, забуті та дійсні.


 



БЦ, 09-10.07.2018

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.09.2018 14:47  © ... => Каранда Галина 

То я хотів сказати, що вірші писалися десь в один і той же час))) От тільки тоді, в мене не вистачило сили дописати)))

 11.07.2018 23:45  Каранда Галина => © 

Вірю. Вірш дійсно важкий і формою, і емоційно. Цілком міг і не датися за один раз.

 11.07.2018 15:41  © ... => Каранда Галина 

Дякую Вам Галино!)
Пам`ятаю, раніше таке часто траплялося, що думки збігалися )) Цей вірш у мене має дуже довгу історію, колись, роки два-три тому, писав і зрозумів, що дописати його не можу! Тільки позавчора спало на думку, що в змозі його завершити та за два дні вдалося дописати)

 10.07.2018 18:32  Каранда Галина => © 

Сильно....
Думала в такому ж напрямі: