Пані Осінь
У блакитній височині
Із хмаринок плетиво біле…
Вчора чула: садом моїм
Пані Осінь знову ходила.
Не благай її, не проси:
Не захоче навіч з’явитись.
До обійстя людського йде
У багаття рудого грітись.
Обережні кроки – туп-туп,
Підкрадається тихо-тихо.
Подивлюсь – нікого нема.
Тільки падає лист з горіха.
м. Харків, Жовтень 2017