Шайтан і Мед
За мотивами східної притчі
Зустрілись два мандрівники,
Пішли у місто
на базар,
"Я - селянин, хто будеш ти?" -
"В людській подобі я -
шайтан". -
"Хоч зовні зовсім не бридкий,
Ти весь - неправди
джерело!
Чому, шайтане, злий такий,
Чому вчиняєш людям
зло?" -
"Ніяке ми не "джерело",
Не схожі зовсім
на катів,
Насправді, люди, чинять зло,
Вину звертають
на чортів.
Я доведу, що я правий,
У місто, на базар -
вперед!
Мерщій крокуємо, мерщій!" -
Шайтан купив відразу
мед.
Свій час роботі присвятив,
Швидкий, моторний,
мов джейран,
Медком янтарним намастив
У лавці двері
той шайтан.
На мед накинулась мушня,
А на мушву -
дрібні пташки,
Для Сокола ця метушня -
Живі, смачненькі
іграшки!
Хазяїн лавки впав у шок,
Та тільки влучність
не згубив,
Він кинув гирю у пташок
І миттю Сокола
прибив.
Кидок, неначе батогом,
Усіх причетних
зачепив:
Цей Сокіл - Шаха самого,
І Ловчий Крамаря
схопив.
Схопив за шкірку Крамаря,
В палац потяг його
на суд,
Не можна дати хабаря,
Лиш пил струмів
поміж споруд.
Сказав шайтан: "Я двері лиш
Змастив медком,
усі труди!
Картати мене ти облиш,
Зробили шкоду,
люди,
ВИ!"
