17.10.2018 23:27
for all
102 views
rating 5 | 1 users
 © Вікторія Івченко

Чорнобиль – точка відліку

Чорнобиль – точка відліку

…Тоді кружляли вертольоти –

Як починалася війна…

Стоїть Чорнобильська труна –

Шепоче щось беззубим ротом.


Моя Вкраїно золота, 

Нас захистили волонтери!

Кружляють знов г е л і к о п т е р и –

Триває підла суєта.


Для себе і своїх дітей

Живуть пани у цій державі…

Малюють комікси криваві –

Нас не вважають за людей.


Отак багаті й бідняки

Країну цілу розкололи…

Не об’єднаються ніколи, 

Не подадуть тобі руки.


«Священний» привид заблукав

Обіцяного к о м у н і з м у.

Їм – блага всі, рабам – харизма…

Нехай би чорт її забрав!


«Вожді» брехали все життя, 

І нині без сумління брешуть…

І язиками справно чешуть –

Нема і крихти каяття.


Забули сором, честь і стид;

Мов свині – хлищуть із корита!

Телевізійні «будки» ситі

Сумний вінчають краєвид.


Народ – у розпачі, в імлі, 

Його, як можуть, о п у с к а ю т ь…

Але – самі того не знають –

За все заплатять «королі».


За тебе, люба Україно, 

Мов Дон Кіхот, на бій іду!

Чорнобильську страшну біду

Я пам’ятаю… Щохвилини.

***

Немов окраєць білий хліба

Півмісяця небесний лик…

Нічний дрейфує материк,

Немовби в океані – риба.

Вона у тиші цій – одна

Понад земною плине твердю…

У цій шаленій круговерті

Дзвенить натягнута струна.

Її почути – і знайти

Той горній світ, що на проваллям…

Блищить тоненька нитка сталлю,

По ній – до раю увійти!

А там – незнаний світ новий…

Земля квітуча – під садами,

Що нескінченними рядами

Вінчають простір золотий.

Забутися, немов у сні,

У травах синіх заблукати…

Там молоді ще батько й мати,

І я – мала… І – довгі дні.


Вікторія Івченко цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Вікторія Івченко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора