Диво
Нині я балакала із Богом.
Подумки, у тиші, на світанку…
В час такий вже ранок за порогом
Й ніч допила каву до останку.
Чи Твої дива мені помітні?
Так. У кожнім русі цього світу.
В молодому леготі у квітні
І у смутку впалого привіту,
Що у жовтні стелиться додолу
Листям із акації та клену.
Вчора лиш вдихала матіолу
Й куталась в трави габу зелену.
Чи ж не диво, що сьогодні осінь,
Ну а я ще у обіймах літа?
Задивляюся у неба просинь,
Щедрим сонцем лагідно зігріта.
Чудо скрізь. І в кучерях дитини,
Бо пухкі, мов охоронця крила –
Дивом цим захоплююсь щоднини.
Нині я із Богом говорила…
Київ, 19.10.2018
