Надія Крайнюк Щем, біль по тілу
Щем, біль по тілу, неначе струм…
Печальні очі... Нестерпний сум.
Упали крила… І знов одна…
Десь зовсім поруч іде війна…
— Борюсь зі страхом. Там кров і смерть…
Коли скінчиться ця круговерть?
Для чого ж плаття, і ця фата?..
Пекучі сльози, сумне життя…
— Я не прощаюсь. Мене чекай!
Не плач! Не треба! Не проводжай…
Чекай, рідненька! Я повернусь!
І дня свого я, таки, діждусь!
14. 07. 2015 рік
Світлина з інтернету
23.10.2018 12:16 Тетяна Белімова => © |
 Які рядочки... До мурах... Немов пісня... |
23.10.2018 02:23 Серго Сокольник => © |
 Війні не скінчитись, нажаль. А жити треба... |
21.10.2018 21:23 Борис Костинський => © |
 Дуже експресивний твір, Надя! В коротенькому тексті ти змогла передати те, що несе війна. Вірніше, її темний бік. Бо, як не дивно, але війни мають ще й світлий бік - появу сакральної крові, котра завжди цементує кожну націю. Плюс, нація потребує ще й пантеон героїв, на прикладі котрих мають виховуватися нові покоління. Вчора подивився свіже інтерв`ю Дмитра Корчинського, де він говорить про автокефалію Української церкви. Пан Дмитро сказав там нову для мене річ. Він вважає, що церква стоїть не на наявності храмів та ієрархії, а на інституції СВЯТИХ-МУЧЕНИКІВ. Якщо вони є, то й церква є. Чим більше СВЯТИХ-МУЧЕНИКІВ, тим сильніша церква. Я екстраполював цю ідею і на життя нації. Що є нація? Мова, колір шкіри, історія? Так! Але я вважаю, що нація, це, перш за все, наявність ГЕРОЇВ-МУЧЕНИКІВ, котрі віддали за неї власні життя. От тобі приклад квітучої Америки. Все є, все фонтанує, але навіть гімн США - це пісня про героїзм та звитягу. Мало того, в суспільстві постійно говорять про тих, хто воював за інтереси США. "Брудні" війни чи справедливі, але усі, хто там був - герої! На кожному кладовищі, де поховані загиблі військові, їхні могили обов`язково прикрашені прапорами Америки. |
21.10.2018 17:46 Панін Олександр Мико... => © |
 Так воно триває і досі - |