Припинити блукання
Ти пішов, так було комусь треба,
Не мені, не тремтіла б душа,
Не здіймався би смуток до неба,
Й не давала б усім відкоша.
Та кого запитати, навіщо
Викидають нас геть з почуттів?
Бо любити щасливо -то грішно,
А страждати ніхто не хотів.
Як напевно було б ідеально
Всім роздати кохання на двох,
Припинивши навіки блукання
Половинок чужих багатьох.
