Фукусіма
Світ завмер на вдиху –
‘‘Сльозки’’ змили пиху.
Іклами смерть впилась,
У хребті скрутилась,
Матір нашу трусить.
Землю рідну змусить
Стати на коліна.
Дих закрила піна…
Невже на даремно
Ми трудились чемно,
Скільки трав зім’яли,
Стільки праці вклали,
Щоб тепер упасти?
Хто посміє вкрасти
В нас щоденне свято..?
Щось маркотно стука.
Ой,старенький Тато –
Нам щось промовляє,
Та не чуєм… Мука
Стрілами метає.
Серце бридко заштормило –
Це старе, старезне чтиво.
Що там, де, кому звело,
Розберемся – йде кіно.