Знову буде...
з рубрики / циклу «Все і всі»
Я не хочу нічого...зморився я вже...
Десь там місяць торує звичайну дорогу.
Я прибився давно до одного порогу
Почуття розбираю щоночі неначе драже...
Знову буде світанок і сонця прихід...
Я ж із ранку звичайні виконую вправи.
Споживаю одні й ті ж самісінькі страви
І зажурено суну до миски по звичний обід...
І настане й пектиме мене печія...
Від порушень у шлунку й буденної прози.
Та життя то лише одні метаморфози
І сумно мені, - бо я сам, а ти таки не моя...
Та не важливо чи сніг чи сонце пече...
Чи виконую знов я невпевнено вправи.
Ти при зустрічі мені всміхнешся лукаво
І розчулений ангел кохання торкне за плече...
