24.11.2018 20:36
Без обмежень
287 views
Rating 5 | 8 users
 © Ганна Коназюк

Спогад

Моя зірка погасла досвітньою, 

Пам‘ятаю все до грамусечки.

Умирала сімнадцятилітньою

І просила їсти в мамусечки…

Нас підводою везли до вигону, 

Яма стріла мертвих домівкою.

Мого синього тіла вигини

І чиясь рука над голівкою…

У роду розрослися вже пагони, 

Їм болять мої гени змучені.

Колосяться хліби на пагорбі, 

Їх коріння, мов руки скручені.

Нас хотіли приборкати голодом, 

Ми відходили в засвіти селами.

Повертаємо зраненим спогадом

Проростаємо генами-стеблами…

Київ 24.11.2018




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.11.2018 02:22  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Щиро дякую Вам!!! 

 30.11.2018 02:22  © ... => Тадм 

Дякую!.. 

 30.11.2018 02:22  © ... => Зав`ялова Валентина 

Дякую!.. 

 30.11.2018 02:21  © ... => Уляна Яресько 

Ця тема така... Дякую, Уляно! 

 30.11.2018 02:21  © ... => Тетяна Ільніцька 

Молимося!.. Дякую! 

 26.11.2018 08:58  Тетяна Ільніцька => © 

Вічна пам`ять. Молимося за всіх полеглих під час голодомору. 

 25.11.2018 19:07  Уляна Яресько => © 

Болюче... 

 25.11.2018 18:36  Зав`ялова Валентина => © 

Сильно. Страшно... 

 25.11.2018 13:42  Тадм => © 

чіпляє 

 24.11.2018 23:27  Панін Олександр Мико... => © 

Надзвичайно! 

 24.11.2018 20:46  © ... => Надія 

І Вам дякую!.. 

 24.11.2018 20:41  Надія => © 

Дуже сильно. Вразило до сліз. Дякую!  

 24.11.2018 20:39  © ... => Каранда Галина 

Дякую, Галю... 

 24.11.2018 20:38  Каранда Галина => © 

Дуже... 

Публікації автора Ганна Коназюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо