19.05.2011 10:50
-
376
    
  - | 3  
 © Сашко Гриб

Давай, ми вкрадемо ще трохи часу

Давай, ми вкрадемо ще трохи часу

Давай, ми вкрадемо ще трохи часу, ще трохи вітру, ще трохи снів.  

Допоки сонце у нас не згасне, допоки наш обрій не догорів.  


Під осінь у серці болить знайомо- це просто відгомін холодів,  

Ця осінь стане для мене домом, де я не ховатимусь від дощів.  


Де я розкидатиму неба руни і мовчки слухатиму пітьму,  

Де розриватиме розум струмом, коли я шукатиму там весну.  


Долоні болітимуть на негоду, - негода падатиме з небес.  

Такою ось буде моя свобода, - чекати милості від чудес.  


І листя повільно летітиме вгору, згораючи поміж стожар,  

Щоб сипатись золотом потім у море, вкриваючись хвилями хмар.  


Для того, щоб сонце у нас не згасло, щоб обрій світлом для нас горів,  

Давай, ми вкрадемо ще трохи часу, давай, вкрадемо ще трохи снів! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!