Лист із Вічності...
Ти можеш не чути, про мене не знати
В своєму буденному дні.
Мені не вернутись до рідної хати –
Згорів я в буремнім вогні.
Світанки весняні і літнії зорі
Стрічати не вийду вже в сад.
Лишився навічно в небеснім дозорі –
Дороги немає назад.
У спротиві тім я не встиг в повній мірі
Пізнати всю велич краси.
В душі залишився я щирий у вірі
В прийдешні найкращі часи.
За тебе, за себе, за рідну Вкраїну
Без жалю віддав все, що мав,
Щоб мову співучу мою солов’їну
Ніхто вже від нас не відняв…
Львів, 20.02.2019