Знов заплакала тиша вночі...
На вікно свої сльози зронила.
Навесні у дорозі ключі
Від небесних зірок загубила.
Проливається смуток у сон,
У далекі забуті стежини.
Щось нашіптує їй в унісон
Вітерець, налетівши з чужини.
У незнаній іду стороні,
До печалі нової звикаю.
А розступиться обрій мені –
Знов надію примхливу плекаю.
І в минулому часі кудись
Запізнитись боюся в дорозі.
І злетіти не можу увись,
І прискорити кроки не в змозі.
Так до ранку і ходжу в вісні,
Мов хмаринка у небі блукаю.
Чи шукаю любов навесні,
Чи минуле кохання гукаю...
21.02.2019