22.02.2019 09:20
Без обмежень
28 views
Rating 0 | 0 users
 © Владимир Нищимный

Знов заплакала тиша вночі...

Знов заплакала тиша вночі

На вікно свої сльози зронила.

Навесні у дорозі ключі

Від небесних зірок загубила.


Проливається смуток у сон, 

У далекі забуті стежини.

Щось нашіптує їй в унісон

Вітерець, налетівши з чужини.


У незнаній іду стороні, 

До печалі нової звикаю.

А розступиться обрій мені –

Знов надію примхливу плекаю.


І в минулому часі кудись

Запізнитись боюся в дорозі.

І злетіти не можу увись, 

І прискорити кроки не в змозі.


Так до ранку і ходжу в вісні, 

Мов хмаринка у небі блукаю.

Чи шукаю любов навесні, 

Чи минуле кохання гукаю...

 21.02.2019



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Я сперечаюсь сам з собою... / Ліричний вірш | Владимир Нищимный». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ти можеш не чути, про мене не знати... / Ліричний вірш | Владимир Нищимный».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Владимир Нищимный

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо