Коханню й Всесвіт замалий
Від співу пробудилася земля,
Від щебету пташок зродився ранок.
А на устах моїх – твоє ім’я,
У літерах окличних гоїть...рани.
Тривоги відведе й усі жалі,
І світом я іду така щаслива!
Хоч паростки любові ще малі –
Та виростуть легкі, як мрії крила.
Коханий мій, нам Всесвіт замалий,
Ми здужаєм його глухе безмежжя.
Ми свого щастя гарні ковалі,
Та що нам Всесвіт – вистачить і стежки,
З якої в небо сходить первоцвіт
Й міняє колір з білого на синій.
Довкола грає, веселкує світ
І ми у ньому рідні дві пташини.
