27.03.2019 22:19
Без обмежень
35 views
Rating 5 | 6 users
 © Олена Коленченко

Коханню й Всесвіт замалий

Від співу пробудилася земля, 

Від щебету пташок зродився ранок.

А на устах моїх – твоє ім’я, 

У літерах окличних гоїть...рани.


Тривоги відведе й усі жалі, 

І світом я іду така щаслива!

Хоч паростки любові ще малі –

Та виростуть легкі, як мрії крила.


Коханий мій, нам Всесвіт замалий, 

Ми здужаєм його глухе безмежжя.

Ми свого щастя гарні ковалі, 

Та що нам Всесвіт – вистачить і стежки, 


З якої в небо сходить первоцвіт

Й міняє колір з білого на синій.

Довкола грає, веселкує світ

І ми у ньому рідні дві пташини.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ти мій березень / Ліричний вірш | Олена Коленченко».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.04.2019 16:38  Олена Вишневська => © 

Читаю і насолоджуюсь мовою твоєю, Оленочко, пригадуючи як спершу тобі боязко було писати українською мовою...а зараз просто Пісня пісень лине! 

 30.03.2019 23:03  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш про високі почуття! Так і є насправді! Дуже точно про замалий Всесвіт! 

 28.03.2019 09:45  Тетяна Ільніцька => © 

Красиво і щемливо водночас))) Промовляєш до наших сердець, Оленочко))) 

 27.03.2019 23:46  Лана => © 

Неймовірно гарно, Оленочко! Рівно і легко, як і має бути в коханні двох! 

Публікації автора Олена Коленченко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо