27.03.2019 22:19
для всіх
179
    
  7 | 7  
 © Олена Коленченко

Коханню й Всесвіт замалий

Коханню й Всесвіт замалий

Від співу пробудилася земля, 

Від щебету пташок зродився ранок.

А на устах моїх – твоє ім’я, 

У літерах окличних гоїть...рани.


Тривоги відведе й усі жалі, 

І світом я іду така щаслива!

Хоч паростки любові ще малі –

Та виростуть легкі, як мрії крила.


Коханий мій, нам Всесвіт замалий, 

Ми здужаєм його глухе безмежжя.

Ми свого щастя гарні ковалі, 

Та що нам Всесвіт – вистачить і стежки, 


З якої в небо сходить первоцвіт

Й міняє колір з білого на синій.

Довкола грає, веселкує світ

І ми у ньому рідні дві пташини.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.04.2019 16:38  Олена Вишневська => © 

Читаю і насолоджуюсь мовою твоєю, Оленочко, пригадуючи як спершу тобі боязко було писати українською мовою...а зараз просто Пісня пісень лине!

 30.03.2019 23:03  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш про високі почуття! Так і є насправді! Дуже точно про замалий Всесвіт!

 28.03.2019 09:45  Тетяна Белімова => © 

Красиво і щемливо водночас))) Промовляєш до наших сердець, Оленочко)))

 27.03.2019 23:46  Світлана Рачинська => © 

Неймовірно гарно, Оленочко! Рівно і легко, як і має бути в коханні двох!