29.03.2019 08:31

для всіх

272

5 | 5

 © Анатолій Костенюк

Русалка

Я ласкав її, аж доки місяць не згас,
цілував її губи і плечі.
К.Д. Бальмонт

Зустрілися ми у моєму сні.

Ми під водою з нею танцювали

серед в руїн затопленої зали

і легко було дихати мені.

І чорні, кучеряві по плеча̀х,

обличчя локони її ховали

і легко губи – губи цілували,

дві іскорки світилися в очах.

І як зустрілись губи, я за мить

прокинувся і зустріч завершилась.

Вона у сні наза̀вжди залишилась,

я – в світі, де юдоль моя лежить.

Та образ її в пам’яті закляк

листівкою до пам’ятної дати.

І вірш цей склав я, щоб запам’ятати

той стан і ті дві іскорки в очах.

Комусь це не цікаво – «Ну і що?» –

промовить хтось, а хтось і зрозуміє,

згадає про свої забуті мрії,

дивитиметься довго у вікно…

29.03.2019р.