14.04.2019 22:50
for all
72 views
    
rating - | no usr.
 © Вороний Микола

Весняні елегії

Весняні елегії

Сонце заходить, цілуючи гай, 

Квіти кивають йому на добраніч, 

Шепчуть, листочки зриваючи на ніч:

— Не покидай, не покидай...


В рідному краї нам долі нема:

Бурі нас нищать, пригноблює тьма, 

Студять морози…

Цвіт наш, красу нашу — гублять усе!

З півночі вітер з собою несе

Люті погрози.


Мало зазанали ми світла й тепла:

Холод, тумани та сіра імла —

От наша доля!

Пасербам в рідній своїй стороні, 

Нам хіба тільки ввижаются в сні

Щастя та воля!

..........

Сонце заходить, цілуючи гай, 

Квіти кивають йому на добраніч, 

Шепчуть, листочки звиваючи на ніч:

— Не покидай… не покидай...

7 вересня 1904 р.


«Проба Пера» цікавиться

  • Можете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Публікації: Микола Вороний

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора