21.06.2019 22:43
Без обмежень
59 views
Rating 0 | 0 users
 © Лариса Мандзюк

Розпинай мене вітре...

Розпинай мене, вітре, я така як спустошена мрія.

Заморилась як сонце, на світанку мабуть не зійду...

Босоніж по росі і роздіта, неначе повія.

Десь далеко від себе, я не зная куди, але йду...


Я не чую трави, що шепоче мені під ногами, 

огорнув лютий холод, але сонце високо в горі.

Лиш самотня душа. розмовляє з нічними вітрами.

І нікого........ навіть в небі немає зорі...


Босоніж по росі, без одежі. неначе повія.

Від самої себе, я не знаю куди, але йду.

Розпинай мене, вітре, я така, як спустошена мрія...

Заморилась як сонце, на світанку мабуть не зійду...


автор Лариса Мандзюк.





м. Львів. 21. 06. 2019.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Лариса Мандзюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо