...дивлюсь в відкриті двері
моя схилилась голова
над аркушем паперу.
шукаю згублені слова.
дивлюсь в відкриті двері -
та чи не звітрились туди
легкі й веселі в зльоті
за барикади і ряди,
крилаті у свободі...
і чую - там горить трава
і падають знамена,
і місяць в ніч (і так бува!)
з зірками теревенить.
вітрів із тишею там пря
і небо снить дощами,
в червоних променях зоря
і пил понад степами.
відлунням луни громовиць -
в заобрій кличе днина,
в провалля випитих зіниць
пустелі самотиння.
там краєм райдуг небокрай
величний в дивосяйві.
дудАр в степу сумної гра,
пісні вмирають зайві.
там ночі зоряна краса
і диха степ у волі,
в пташиних співах небеса,
зоря на видноколі... -
у котре вже доба нова
стучить в відкриті двері.
слова...і літери...слова
на білому папері...
